Сьогодні учні та педагоги Потічанського НВК разом зі священником О.Володимиром та жителями с.Миколаївки вшанували померлих від жахливого голоду 1932-1933 років. Бриніли сльози, вітер проходив крізь маленькі дитячі душі...На обличчях сум і співчуття... Дай, Боже, всім розуму жити по правді і не робити помилок,через які помирають діти, юнаки, нація...

В канаві там лежав хлопчина
Ніяк не більше семи літ,
Йому б ще круглими очима
Дивитись радісно на світ.

Та я тоді з ним не балакав,
Очей він теж не відкривав,
Лежав, зігнувшись, тихо плакав
І «хочу їсти» ще стогнав.

Він там і вмер, маленький хлопчик,
Що мав не більше семи літ,
Що навіть думати не міг ще,
Чому такий жорстокий світ.

Чому померла в тридцять третім
Ще тисяча людей в селі,
Чому немає й не шукає
Ніхто вже правди на землі.

Минають роки, а в уяві –
І досі постать та моя
Лежить на вигоні в канаві, 
І «хочу їсти» чую я.